Україна, 10014, м. Житомир, вул. Михайлівська, 15, тел.: (0412)47-36-89, 42-07-52, факс.: (0412) 42-07-52, e-mail: zippo@ukrpost.ua
.:: Новини інcтитуту ::. .:: Мапа сайту ::. .:: Форум ::. .:: Блог ::. .:: Запитання-відповіді ::. 16 квітня 2014 р.
 
Головне меню
 
 
 


 
Пошук по сайту
 
 
Шукати
 

 
Пошук в Інтернеті
 
 

Шукати
 

 
Відвідування сайту
 
 
сьогодні:
128
всього:
151206
переглядів сторінки:
5611
 





 
Аналіз художнього твору
 
 
Автори: Пультер С.О., Лісовський А.М.,
доценти кафедри методики викладання
мов і літератур ЖДПУ ім. І.Франка,
Савиченко М.М., методист лабораторії
української мови та літератури ОІППО


Тема. Аналіз художнього твору
План

1. Основні етапи вивчення художнього твору.

2. Принципи аналізу літературного твору.

3. Методичні засади аналізу літературного твору.

4. Загальний зміст розбору літературного твору в 5—8 класах,

5. Шляхи аналізу літературного твору в старших класах.

6. Самостійна робота учнів у процесі аналізу художнього твору.
Тези лекції
1. Первинне ознайомлення учнів з художнім твором не завжди забезпечує належне його розуміння. Вони уловлюють лише зміст твору, не помічаючи інших художніх компонентів. Щоб твір успішно сприймався учнями, необхідні основні умови зацікавлення твором. А вони такі: хвилююча розповідь про автора, новизна проблем у творі, глибина їх розкриття, що виявляється в змісті та в образах твору.

Кожен художній твір повинен сприйматись учнями в єдності змісту і форми, емоційно і понятійно. Успішному проходженню цього процесу сприяє аналіз художнього твору (в літературознавстві домінує назва критика). В центрі аналізу літературного твору ставиться розгляд образів, композиції та мови твору. Іншими словами: критика служить для того, щоб з'ясувати, як в літературному творі відбилося реальне життя і які “секрети художньої творчості” у письменника.

У процесі аналізу учні глибше сприймають моральне й естетичне багатство твору, розуміють його навчальне і виховне значення. Розкриваючи художню книгу, учень настроєний пройнятися почуттям благовірної радості від інтимної розмови з письменником, простежити спосіб його образного мислення, пережити долю близьких йому героїв, розрізняти добро і зло, відчути красиве і потворне, зрозуміти героїчне і осудити боягузтво.

Зауважимо, що в процесі аналізу виховуються потрібні уміння і навички, без яких не можна бути кваліфікованим читачем. Художній твір у кожному класі аналізується з різною глибиною. В середніх класах (5-8) учні ще не можуть сприймати всі компоненти в їх взаємозв’язку і взаємозумовленості. А, взагалі, проблема шкільного аналізу художніх творів постійно викликала дискусії у літературознавців і методистів. У практиці роботи вчителів образне сприймання твору забезпечується такими прийомами:
“усне малювання”, переказ твору, близький до тексту, читання в ролях, складання кіносценарію, учительський коментар до твору, стилістичний експеримент, психологічний аналіз поведінки героя та ін. Та слід пам'ятати, що надто скрупульозний аналіз “засушує” художній твір і може викликати в учнів відразу до нього. Треба уникати надмірного соціологізування, однобічного підходу до розгляду окремих компонентів твору.

Більшість навчального часу на уроках літератури відводиться на аналіз. У процесі аналізу здійснюються основні навчально-виховні завдання вивчення літератури. А тому цілком закономірно, що аналіз окремого твору є основою вивчення шкільного курсу літератури. Отже, аналіз твору - це розклад його на складові частини (художні компоненти), на основі яких робимо синтез (узагальнення) про моральне й естетичне його багатство, про художню специфіку і стильову манеру письменника.

2. У всіх методиках і посібниках зазначено, що при аналізі твору слід дотримуватись таких принципів: науковості, єдності змісту і форми, емоційності та історизму. У своєму методичному посібнику “Викладання української літератури в школі” Борис Степанишин ще пропонує спиратися на загальномистецькі закони:

1. Безпосередність у сприйнятті літературного твору (читання і бесіда на емоційне сприйняття змісту).

2. Безперервність у сприйнятті художнього твору (спочатку повне прочитання, а потім аналіз).

3. Дотримання співвідношення у сприйнятті і аналізі твору (доступність викладу змісту і емоційна напруга).

4. Поєднання загальноприйнятих оцінок художнього твору з особистими (твір сприймається індивідуально в залежності від життєвого досвіду читача).

5. Критичний підхід до художнього рівня літературного твору (осмислене самостійне поцінування поряд із загальноприйнятими літературознавчими оцінками).

6. Вибірковість аналізу (весь твір неможливо детально проаналізувати, а тому учні самостійно “доопрацьовують” твір за певними завданнями).

7. Єдність змісту твору та його автора (розкриваємо естетичний ідеал самого письменника).

8. Поєднання свободи й необхідності в контактах системи “літературний твір - читач” (слід уникати моралізаторства при аналізі твору).

9. Єдність читання, сприймання й аналізу (сприймання можливі при уяві юним читачем картин і образів твору).

10. Читач-суб'єкт аналізу (уявне перенесення читача в світ описуваних подій).

3. Основні методичні засади аналізу літературного твору такі:

— в центрі аналізу повинен бути художній текст (“Лісова пісня) Лесі Українки, “Микола Джеря” І. С. Нечуя -Левицького, “Наталки Полтавка” І. П. Котляревського);

— розкриття умовності підтексту (“Хазяїн” І. Карпенка-Карого)

— мистецьке трактування твору (уникнення вульгарно-соціологічного чи побутового аналізу ― “Чотири броди” М. Стельмаха, “Бояриня” Лесі Українки);

— подолання наївно-реалістичного підходу до художнього твору (“Захар Беркут”
І. Франка, “Воля до життя” О. Довженка);

— ознайомлення з елементами теорії літератури в ході аналізу літературних творів (Григір Тютюнник ― “Вогник далеко в степу” повторення матеріалу про роди і жанри літератури);

— зразком аналізу служать літературно-критичні статті відомих письменників і критиків (“Реферат про І. Франка” М. М. Коцюбинського);

— розвиток естетичних читацьких смаків школярів (“Любіть Україну” В. Сосюри);

— художній твір не є ілюстрацією до історії (“Зачарована Десна” О. Довженка);

— не повинно бути одноманітності та літературознавчого стереотипу в аналізі
(В. Винниченко “Федько-халамидник”).

Два підходи до аналізу художнього твору: історико-генетичний (що описано в творі ?) та історико-функціональний (як твір “вписується” в сучасну епоху?). Тільки різнобічний підхід до аналізу твору, чітка продуманість усіх видів роботи, які практикуються при цьому допоможе учням глибше і повніше збагнути його виховну, пізнавальну й естетичну цінність.

4. Здебільшого розбір літературного твору в 5-8 класах має так послідовність:
  1. Вступне заняття про творчість письменника.
  2. Читання твору і засвоєння змісту.
  3. Робота над текстом твору.
  4. Розкриття композиції твору.
  5. Вивчення системи образів.
  6. Особливості мови художнього твору.
  7. Пізнавально-виховне значення твору.
  8. Письмова робота на матеріалі виучуваного твору. Для прикладу наведемо зразок вивчення оповідання “Рятували Конотоп” А. Давидова, що подано в посібнику Н. Й. Волошиної “Вивчення української літератури. 5 клас” (К.: “Педагогічна думка”, 1997, с. 90-91).

А. Давидов належить до молодого покоління письменників. Його книжки про природу відкривають дітям цікаві таємниці. Знай, люби і бережи такими словами звертається до нас письменник, закликаючи охороняти природу. Оповідання “Рятували Конотоп” присвячене цій темі. Учні виразно читають твір і колективно складають план оповідання. Орієнтовно він може бути таким:

1. Річка Конотоп у минулому.

2. Поради меліораторів.

3. Розповідь учителя Івана Михайловича про те, як урятували Конотоп.

4. Робота членів біологічного гуртка.

5. Ігорьок з дідусем чистять замулену криничку.

6. Діти відкопують джерельця.

7. Рівень води в Конотопі піднявся.

8. Нова карта джерелець.

За складеним планом учні розповідають зміст оповідання. Після цього вчитель проводить бесіду за поданими в підручнику запитаннями. Він запитує дітей, чи рятували вони замулені джерельця, занехаяні криниці. Якщо їм не доводилося цього робити, то слід організувати їх на цю роботу.

5. Вибір шляхів аналізу літературного твору в старших класах вже давно хвилює вчителів-методистів і вчителів-словесників. Специфіка викладання літератури і аналізу літературних творів у школі значно відрізняється від видів літературознавчого аналізу (емпіричний, елементарний, порівняльний, структуальний, всебічний та ін.)

При вивченні літературного твору в класі завжди треба враховувати, що процес засвоєння здійснюється в єдності емоційно-естетичного сприймання і логічного осмислення прочитаного учнями. Адже у творі кожен епізод, картина, подія, образ взаємопов'язані та логічно з'єднані, підпорядковані ідейно-тематичному спрямуванню всього твору, розкривають його головну думку, ідею. Тому аналіз художнього твору в школі вимагає такої методики опрацювання, яка включає пообразний аналіз і цілісне вивчення його, проблемність у трактуванні та з'ясуванні ідейно-художнього багатства твору.

У методичній літературі розрізняють кілька видів аналізу твору. Так, у курсі методики літератури В. Я. Неділька названо такі шляхи: пообразний, проблемно-тематичний і послідовний; у Є. А. Пасічника-цілісний, композиційний, пообразний, проблемно-тематичний структурно-стильовий.

Питання вибору шляхів аналізу твору залежить від його специфіки, обізнаності учнів з його текстом, їх інтересу і ставлення до подій, героїв, зображених письменником, від літературної та загальнокультурної підготовки учнів, від індивідуальних особливостей, фахової та методичної підготовки самого вчителя, його системи роботи з класом, манери викладати літературу.

Кожен з вищеназваних шляхів аналізу літературного твору рівноправний і ефективний. Все залежить від того, як учитель, залежно від конкретних обставин, їх використовує. При розумній, продуктивній організації праці всі вони цілком забезпечують педагогічні вимоги навчально-виховного процесу.

Найбільш вживаними в практиці роботи вчителів є такі шляхи аналізу літературного твору:

1. За естетичним враженням від тексту ― цілісний (інші назви ― послідовний, системний, комплексний, всебічний, сюжетно-композиційний, за розвитком дії, “услід за автором”);

2. За художніми компонентами твору ― пообразний або традиційний;

3. За моральним та естетичним впливом твору - проблемно-тематичний.

Зупинимось коротко на специфіці кожного виду аналізу.

Цілісний аналіз твору

Спочатку перечитується вголос текст або його фрагменти. Сам процес читання є цілісним осягненням твору.

При цілісному аналізі проводиться повторне, більш осмислене зосереджене перечитування тексту, щоб всебічно відтворити в пам'яті учнів уявлення про твір, його окремі картини, епізоди, образи, композиційні та художні прийоми, які зберігаються від попереднього читання. Від першого читання багато деталей твору забуваються учнями. А тому при повторному читанні вони заглиблюються в моральну проблематику твору, з'ясовують роль композиційних та зображувальних засобів у з'ясуванні задуму письменника.

Щоб аналіз твору не перевантажувати “текстуалізмом”, не обов’язково вчителеві перечитувати всі сторінки з певними коментарями. При цілісному опрацюванні текст поділяється на окремі логічно закінчені частини так, щоб вони співпадали з відведеною кількістю уроків на вивчення твору.

Під час підготовки до кожного уроку вчитель складає план, конкретно визначає тему, добирає текстовий і теоретичний матеріал, який висвітлює зміст даного уроку І має емоційний та естетичний вплив визначає уривки для зачитування й коментування в класі, а також виділяє питання, які з'ясовують учні. В старших класах вивчення великого епічного твору передбачає три етапи: вступне заняття, цілісне опрацювання художнього тексту, підсумкове заняття. Основні методи і прийоми аналізу художнього твору: коментоване читання, евристична бесіда, лекція, створення проблемної ситуації, переказ, реферати учнів, художня оповідь. Цей шлях аналізу творів може застосовуватись в усіх класах.

Цілісно розглядати твір доцільніше в середніх класах, учні яких мають ще невисоку культуру читання, уміння й навички самостійно працювати над книгою. В старших класах цей шлях аналізу доцільно застосовувати під час вивчення творів, складних за композицією, з динамічним, напруженим сюжетом, глибоким психологізмом (“Fata morgana” М, Коцюбинського, “Катерина” Т. Г. Шевченка, “Собор” О. Гончара).

Пообразний аналіз твору

Цей вид аналізу має свою давню історію. Чітке наукове обгрунтування його знаходимо в методичних працях Ф. І. Буслаєва, В. Я. Стоюніна, І. Франка, Т. Ф. Бугайко і Ф. Ф. Бугайка та інші.

Пообразний аналіз треба проводити так, щоб через окремі образи, змальовані письменником, учні осягнули твір у цілому, розглядаючи образи разом з іншими компонентами художньої структури (описи, пейзажі, ліричні відступи, історичні екскурси). В основі цього аналізу покладено розгляд персонажів, сюжету і композиції у їх взаємозв’язках, у співвідношенні з іншими компонентами для з’ясування морального й естетичного багатства твору. Отже, в основі цього аналізу передбачена детальна характеристика образів та інших компонентів твору.

Розглядаючи розвиток сюжету, особливості композиції, зображувальні засоби, основну увагу зосереджуємо на окремих типах людей засобах змалювання персонажів (портрет, психологія, моральні якості, життєві переконання, вчинки, стосунки з людьми і т. д). Тобто художні образи втілюють соціальні, моральні й естетичні проблеми епохи.

Слід пам'ятати, що при пообразному аналізі художній твір розчленовують на складові частини не для того, щоб втратити цілісне уявлення про нього, а, навпаки, для того, щоб сприйняти його як витвір мистецтва. Даний шлях аналізу тривалий час був домінуючим у шкільному вивченні літератури, а тому в методичних посібниках ще його називають традиційним.

Методика аналізу твору будується за такою схемою: вступне заняття, читання і засвоєння змісту, з'ясування сюжету і композиції вивчення системи образів, художні особливості твору, пізнавальне і виховне значення. Завершується вивчення написанням учнями письмової роботи на матеріалі художнього твору.

Проблемно-тематичний аналіз

Цей шлях аналізу художнього твору будується на основі самостійного розв'язування учнями завдань, поставлених вчителем або запропонованих учнями. При цьому активізуються їхні розумові зусилля, збуджуються естетичні почуття, вони вчаться давати морально-етичну й естетичну оцінку прочитаному творові. Іншими словами - це поява в учнів інтересу до пошуків, до самостійного здобуття нових знань про літературний твір і особу автора.

Вивчення твору слід починати із визначення мети уроку, проблематики твору, створення проблемних ситуацій, а також з накреслення конкретних шляхів для виконання поставлених завдань. У плані підготовки до уроку вчитель ставить завдання: продумати, як висвітлена в творі певна проблема, підібрати відповідний ілюстративний матеріал, висловити своє ставлення до неї, з'ясувати, як письменник вмотивовує її розв'язання, що в творі є повчального, захоплюючого і т. д.

Основним етапом уроку є вивчення нового матеріалу, тобто розкриття змісту проблеми, визначення й формулювання теоретичних понять і узагальнень. У процесі самостійної роботи, під час бесіди, творчих завдань, пошуків, повторного ознайомлення з текстом, новою критичною літературою учні розв'язують поставлену проблему. Як зазначав Л. М. Толстой, людина тільки тоді зрозуміє узагальнення, коли вона сама його зробить або перевірить.

Справедливе застереження методиста Є. А. Пасічника, що часто з методичній літературі ототожнюють проблему літературознавчого і дидактичного характеру. Коли говорять про шлях аналізу художнього твору, підкреслюють, що саме береться в його основу ― сюжет, композиція, теми, проблеми, образи тощо. Дидактичні засоби засвоєння цього матеріалу: проблемні питання, проблемні завдання і проблемні ситуації (уроки-диспути). Проблемний підхід до засвоєння знань не виключає будь-який інший шлях аналізу літературного твору. Наведемо кілька прикладів компонентів проблемного аналізу.

Проблемні питання

1. Як вирішується проблема особи й колективу в повісті “Борислав сміється" І. Я. Франка?

2. Чим викликана симпатія автора “Чорної ради” до Сомка? Чому цей гетьман зідеалізований у творі П. Куліша?

3. Які риси ліричного героя навіяла Лесі Українці в її поезіях тогочасна дійсність?

Проблемні завдання

1. Опишіть зовнішність урядовців, з якими зустрічався Чіпка. Поясніть сатиричну роль портрета в цьому випадку (роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні ?”).

2. На основі художніх деталей розкрийте проблему миру і війни в романі “Тронка” О. Гончара.

3. Простежте, які прийоми зображення дійсності в кіноповісті “Зачарована Десна” О. Довженка.

Проблемні ситуації (диспути)

Проблемні ситуації містяться у самому тексті кожного твору. Щоб виявити їх, учні повинні постійно звертатись до повторного вдумливого перечитування тексту: з’ясування протиріч, конфліктів, проблем, боротьби, розвиток характерів персонажів тощо.

Цей шлях аналізу практикується переважно в старших класах. Вивчення великого епічного твору шляхом проблемно-тематичного аналізу проводиться у такій послідовності: вступна бесіда, стислий аналіз сюжету, з'ясування основних проблем у творі, підсумкове заняття. Слід додати, що цілісний і проблемно-тематичний аналізи набули широкого поширення в нашій школі в 60-70-і роки, ;

Майстерне застосування різних шляхів аналізу в їх взаємозв'язку дає змогу вчителеві якнайкраще і якнайбільше залучити учнів до самостійної роботи над художнім твором, збудити неослабний інтерес до культури читання, навчити самостійно аналізувати й оцінювати літературний твір.

6. У процесі аналізу художніх творів можна рекомендувати учням такі основні види самостійної роботи над текстом:

- читання в особах окремих епізодів з епічних та драматичних творів (“Суд”
В. Винниченка, “Бояриня” Л, Українки);

- проведення різних видів переказів (повні, стислі, близькі до тексту, вибіркові, з елементами міркування та ін. (“Інститутка” М. Вовчка, “Дикий Ангел” О. Коломійця);

- спостереження над тропікою, стилістикою і лексикою твору (“Під тихими вербами” Б. Грінченка, “Диво” П. Загребельного);

- спостереження над розвитком характерів дійових осіб (“Кайдашева сім'я”
І. С. Нечуя-Левицького, “Талант” С. Васильченка);

- опрацювання літературно-критичних статей, написання рефератів і повідомлень на матеріалі вивченого твору (“Леся Українка” І. Франка, “Творчість Максима Рильського” О. І. Білецького).

Вироблення у процесі самостійної роботи над окремим твором, збіркою або всією творчістю письменника критеріїв оцінки художнього твору ― це той літературно-критичний набуток, який потрібний учням для правильного і глибокого розуміння художньої літератури як мистецтва слова.

Література
  1. Бугайко Т. Ф., Бугайко Ф.Ф. Навчання і виховання засобами літератури. ― К. : Рад. школа, 1973.
  2. Волошина Н. Й. Вивчення української літератури. 5 клас. ― К.: Педагогічна думка, 1997.
  3. Гаврилов Л. Г. Оглядові теми на уроках літератури в старших класах. ― К. : Рад. школа, 1980.
  4. І вічна таїна слова: аналіз великого епічного твору (відпов. ред. В. П. Марко). ― К.: Рад. школа, 1990.
  5. Неділько В.Я. Методика викладання української літератури в середній школі. ― К.: Вища школа, 1978, с. 131-150.
  6. Пасічник Є.А. Українська література в школі. ― К.: Рад. школа, 1983, с. 136-209.
  7. Проблемне вивчення, цілісний і пообразний аналіз літературного твору (методичний лист, склав Г. С. Рева). ― К.; Рад. школа, 1975.
  8. Сафонова Н.М. Виховання навичок аналізу прозового твору. ― К.: Рад. школа, 1967.
  9. Сидоренко Г. К. Як читати і розуміти художній твір. ― К.: Рад.школа, 1988.
  10. Степанишин Б. І. Викладання української літератури в школі. ― К.: РВЦ “Проза”,1995.
  11. Степанишин Б. І. Самостійна робота при вивченні української літератури в 9-11 класах. ― К.; Рад. школа, 1963.
  12. Фролова К. П. Аналіз художнього твору (деякі методи вивчення тексту художніх творів). ― К.: Рад. школа, 1975.
  13. Фролова К. П. Цікаве літературознавство. ― К.: Освіта, 1991.
 
 
Науково-методичний журнал
 
 

Анотація
Анонси
Видання попередніх періодів
 

 
Новини
 
 
2014-04-14 08:46:46
    CОЦІАЛІЗАЦІЯ УЧНІВ В УМОВАХ ШКОЛИ-ІНТЕРНАТУ. Читати далі ...

2014-03-05 20:15:36
    Всеукраїнський вебінар щодо моніторингового дослідження стану впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у загальноосвітніх навчальних закладах. Читати далі ...

2014-03-04 14:00:00
    Регіональний експеримент «Формування в учнів уміння вчитись як ключової компетентності засобами гуманітарних предметів» триває. Читати далі ...

2014-03-03 09:19:42
    БУДУЄМО УКРАЇНУ РАЗОМ! Заява Ради ФПУ. Читати далі ...

2014-02-27 14:20:59
    «Сучасна освіта Житомирщини – 2014». Читати далі ...

2014-02-14 11:28:27
    Науково-методична рада ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України. Читати далі ...

2014-01-31 13:09:07
    Виставка коміксів, присвячених сталому розвитку. Читати далі ...

2014-01-22 09:45:41
    Он-лайн засідання Науково-методичної ради ДВНЗ . Читати далі ...

Всі новини >>>
 

 
Прогноз погоди
 
 
GISMETEO: Погода по м.Житомир
 

 
Опитування
 
 
Які матеріали Ви хотіли б бачити на нашому сайті?
методичні рекомендації
методичні ноу-хау
нормативні документи
інструктивні листи
оголошення про цікаві заходи
Голосувати
 

   © Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти