Україна, 10014, м. Житомир, вул. Михайлівська, 15, тел.: (0412)47-36-89, 42-07-52, факс.: (0412) 42-07-52, e-mail: zippo@ukrpost.ua
.:: Новини інcтитуту ::. .:: Мапа сайту ::. .:: Форум ::. .:: Блог ::. .:: Запитання-відповіді ::. 28 липня 2014 р.
 
Головне меню
 
 
 


 
Пошук по сайту
 
 
Шукати
 

 
Пошук в Інтернеті
 
 

Шукати
 

 
Відвідування сайту
 
 
сьогодні:
276
всього:
199084
переглядів сторінки:
1589
 






 
Сучасний урок літератури
 
 
Автор: Полякова Т.М.,
методист лабораторії зарубіжної літератури

Тема. Сучасний урок літератури

План

1. Самобутність уроку літератури.

2. Складники педагогічної творчості словесника:

а) художньо-дослідницька діяльність учителя літератури;

6) методична діяльність;

в) педагогічна діяльність,

г) соціально-психологічна діяльність учителя.

Учитель мусить бути творцем.
А.Дістервег

Учитель должен быть артистом, художником...
А.П.Чехов


Думка про те, що уроки літератури вирізняються з-поміж усіх інших шкільних занять, не потребує доказів. Література виконує головну роль у формуванні світогляду, характеру й особистісних якостей та естетичних смаків учнів. Мистецтво слова допомагає читачам пізнати великий і складний світ і себе в ньому, осмислити людські стосунки і знайти шлях до царства Краси та Істини.

Особливо цінним є те, що на уроці світової літератури не просто відбувається знайомство учнів з новим художнім твором, а здійснюється поліфонічне спілкування: письменник — учитель — учні. Долаючи роки й відстані, до сьогоднішніх читачів доходять думки й почуття найсвітліших умів людства. Аби вони були повністю й адекватно сприйняті, учитель, за словами методиста Р.Ф. Брандесова, має виконувати функцію своєрідного “транслятора” — підсилювача художніх емоцій літературного твору.

Соціально-естетична значущість уроку світової літератури полягає в тому, що він пробуджує у дітей потяг до краси, до розуміння високохудожніх витворів мистецтва слова, виховує у дітей повагу до культурної спадщини інших народів, допомагає усвідомити своєрідний шлях кожної окремої літератури й водночас побачити загальні літературні закономірності розвою світового письменства.

Яким же має бути цей урок, аби зворушити дитячу душу, пробудити в ній кращі людські якості, запам'ятатися, стати дороговказом у майбутньому? Над цим питанням ламали голови досвідчені вчені-методисти і вчителі-практики багато років поспіль, особливо ж інтенсивним було його обговорення у 80-90-ті рр., коли відбулися позитивні зміни у суспільстві. Більшість диску-тантів дійшли спільної думки, що урок літератури має бути співтворчістю вчителя та учнів.

Де ж узяти вчителя-творця? Як сформувати його творчу спрямованість? Дуже часто випускник філологічного факультету педагогічного вузу приходить у школу з достатнім багажем теоретичних знань, проте відсутність власного педагогічного досвіду призводить до того, що навіть мислячий, сумлінний початківець прилаштовується до стереотипів, незважаючи на власну психо-особистісну природу. У результаті тиражуються однакові, стандартні уроки, у ході яких нівелюються індивідуально-творчі здібності молодого вчителя та його вихованців.

Творчого вчителя дуже легко вирізнити серед його колег “урокодавців”. Творча особистість учителя виявляється насамперед у своєрідності виконуваних професійних функцій, у нестандартності вирішення навчально-виховних завдань за різних обставин.

Але цю творчість не слід асоціювати з гарячковою гонитвою за окремими ефектними прийомами і формами навчання, що перетворюють деякі уроки (найчастіше так звані “відкриті”) на феєрверк. Справжня творчість грунтується на знаннях і вміннях вчителя-ремісника, котрий майстерно володіє всіма секретами своєї професії. Отже, учитель-творець гармонійно поєднує ремесло і творчість. Саме про такий рівень професійності говорив М.Т.Рильський: “Ми працю любимо, що в творчість перейшла”.

Творчо налаштований учитель прагне побороти стандартний підхід, одноманітність у вирішенні щоденних навчально-виховних завдань. Це підтримує в учнів постійний інтерес до уроків літератури. Таких занять діти чекають, як свята, оскільки вони захоплюють атмосферою пошуку, зацікавленого занурення у глибини літературного твору, співпереживають його персонажам.

Нестандартність роботи творчого педагога часто пов'язана зі своєрідністю його індивідуальності: одному притаманний артистизм, другому — поетичність мови і сприйняття світу, третьому — особливий талант у спілкуванні з дітьми тощо. Вивчення й узагальнення досвіду творчих учителів дозволяє зробити висновок: чим самобутніша й оригінальніша індивідуальність словесника, тим яскравіше виявляється творчість у його професійній праці.

Які ж складники педагогічної творчості вчителя літератури? Унікальність творчого процесу діяльності словесника в тому, що в ньому органічно поєднуються різні види творчості:

художньо-дослідницька, методична, психолого-педагогічна та соціально-психологічна. Відтак учитель має поєднувати у своїй особі літературознавця-дослідника, майстерного методиста, досвідченого педагога та вмілого соціального психолога. Розглянемо кожен з видів творчої діяльності вчителя.
Художньо-дослідницька діяльність

Безсумнівно, школі потрібен учитель, котрий отримав кваліфіковану літературознавчу підготовку у вузі, себто має великий багаж знань з історії та теорії літератури. Але ці знання не зводяться до накопичення у пам'яті дат, імен та фактів літературного процесу. Учитель має володіти навичками літературознавчого аналізу, що грунтується на принципах науковості, цілісності художнього твору в єдності змісту і форми.

Проте й тут виникає проблема: чи збігається мета шкільного та літературознавчого аналізу? Ким же має бути вчитель-словесник — літературознавцем чи педагогом?

Якщо вчитель-початківець не бачить різниці між академічним аналізом художнього твору та шкільним аналізом, то його уроки будуть складними, нецікавими й недоступними для учнів. Слушною є думка методиста В.Г.Маранцмана, що “шкільний аналіз художнього твору за своєю природою більш особистісний, ніж літературознавче дослідження”'.

Шкільний аналіз зумовлюється індивідуальним сприйняттям конкретного вчителя, котрий по-своєму інтерпретує літературний твір, відкриває в ньому щось співзвучне своїй особистості, світосприйманню, характеру. У ході аналізу вчитель ніби стає співавтором письменника, переймаючи його думки й переживання. Недарма професор В.А.Буяльський сказав, що вчитель літератури — друг письменника.

Але це не єдина особливість шкільного аналізу — він повинен також враховувати специфіку дитячого сприйняття, що зумовлене певними психолого-віковими особливостями школярів, їх читацькими інтересами та естетичними смаками. Учитель не лише повинен орієнтуватися на них, а й впливати на формування потреб та інтересів учнів.

Шкільний аналіз обмежений жорсткими часовими рамками навчальної програми: за кілька годин учні мають осягнути всю глибину художнього твору, відтак зміст уроку літератури має бути спрямований на це. Поширеною помилкою початкуючих учителів є їхнє прагнення подати якнайповнішу інформацію про автора, історію написання твору, історичне тло його виникнення, відгуки літературної критики, що призводить до перенасичення уроку відомостями з історії літератури. Словеснику слід пам'ятати, що усі ці знання — не самоціль, вони потрібні лише в певній дозі для подальшого аналізу твору.

Отже, учитель повинен чітко усвідомлювати різницю між літературознавчим і шкільним аналізом. “Якщо завдання вченого літературознавця—проникнення в сутність художнього твору як складної цілісності, то завдання шкільного вчителя не лише в розкритті об'єктивного змісту твору, а й у формуванні з його допомогою всебічно розвиненої особистості учня. Тому необхідно відшукати такі засоби, котрі забезпечили б вирішення цього двоєдиного завдання”2.

У процесі шкільного аналізу вчитель має керуватися думкою, що осмислення ідейного задуму митця потребує повного проникнення в текст твору для розкриття зв'язків між образним змістом та естетичною формою. Твір письменника “вирізняється чудовою цілісністю — це розгорнута картина людського життя, в котрій кожна частина співвіднесена із загальним змістом”3.

Відтак кожен мікро- й макроелемент твору несе на собі відбиток неповторної духовно-творчої єдності, осо-бистісного ставлення автора до життя, його вистраждану, заповітну думку.

Важливе методологічне значення для шкільного аналізу має твердження методиста Г.О.Гуковського про те, що “осягнути ідею твору — означає зрозуміти ідею кожного з його компонентів у їхньому синтезі, системній сукупності і в той же час кожного компонента окремо”.

Аналізуючи літературний текст, творчий учитель має шукати ту домінанту — незвичайну точку спостереження — через яку можна висвітлити його ідейно-художній зміст. Цією домінантою аналізу може стати, наприклад, епіграф твору, котрий є важливим смисловим компонентом, з допомогою якого митець виражає своє ставлення до героїв і подій, допомагає читачам глибше осмислити основну колізію, тему та ідею. Таким шляхом можна аналізувати епіграфовані твори, наприклад, “Мцирі”
М. Лермонтова , “Євгеній Онєгін” О. Пушкіна, “Паломництво Чайльд Гарольда”
Дж. Байрона тощо.

Дороговказом для кожного словесника мусять стати слова В.О. Сухомлинського: “Якщо ви хочете, щоб педагогічна праця приносила вчителю радість, щоб проведення уроків не перетворилося на нудну одноманітну повинність, ведіть кожного вчителя на щасливу стежину дослідження. ...Стає майстром педагогічної праці швидше той, хто відчуває в собі дослідника”.

Саме творчому вчителю-досліднику під силу вирішення одного з найголовніших завдань уроку літератури: “плекання сучасного кваліфікованого читача з аналітичним підходом до літературного твору і самостійного поцінування його змісту й форми: прищеплення корисної і благородної звички залюбки читати, систематично стежити за періодикою”.
МЕТОДИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ВЧИТЕЛЯ ЛІТЕРАТУРИ

Учитель-словесник одночасно виступає в кількох іпостасях: він і літературознавець, здатний осягнути й пояснити глибинну сутність художнього твору, і сценарист, що складає сценарій майбутнього уроку, і виконавець, що втілює його в життя, і режисер, що вміло диригує ходом заняття, і актор, виразне читання якого приносить слухачам хвилини істинної естетичної насолоди. Але успішно виконувати ці ролі учитель може, лише виявляючи творчість у методичній діяльності. Інакше не спрацюють ні знання з історії літератури, ні досвід та методичні поради колег, що механічно переносяться учителем у свою діяльність. Якщо вчитель не має знань про шляхи, методи, прийоми і засоби донесення до учнів літературознавчої інформації, якщо не вдосконалює свою методичну вправність, не перебуває в постійному пошуці, то його робота, за висловом А.Дістервега, перетворюється на “урокодавання” — сіру, нудну, механічну повинність: “Учитель мусить бути творцем. А якщо його праця лише ремесло, тоді нема у світі тяжчого ремесла”. Якщо урок будується без щирої зацікавленості, напруженої роботи думки й душі, без урахування психолого-вікових особливостей конкретної аудиторії, то такий урок приречений на поразку.

Методична творча діяльність учителя поділяється на два періоди:

- індивідуальна, що розпочинається ще задовго до початку уроку, коли обдумується і складається його конспект;

- колективна, що відбувається під час проведення заняття, реалізації змодельованого конспекту в конкретній шкільній аудиторії.

Індивідуальна творчість педагога включає:

1. Відбір і структурування навчального матеріалу.

2. Проектування майбутньої діяльності вчителя та учнів на уроці.

3. Проектування матеріальної бази для навчання.

Структура уроку літератури не схожа на будову занять з інших навчальних предметів: вона має наближатися до явищ художнього порядку, оскільки це зумовлено естетичною природою самого літературного твору.

У сучасній шкільній практиці простежується відмова від стандартного уроку за усталеною схемою: опитування — вивчення нового матеріалу — закріплення — домашнє завдання. Словесники-новатори все частіше доводять, що урок літератури — це художньо-естетичний витвір, що має не лише дати знання, а й викликати в учнів колективне художнє переживання та обмін естетичними емоціями, дати імпульс внутрішній роботі думки учнів, підготувати їх до діалогу з письменником. Це зумовлює безперервний пошук нового, свіжого стилю викладання і спілкування з учнями.

Насамперед учителю необхідно продумати, як підготувати учнів до сприйняття художнього твору, як розпочати знайомство з ним. Цей етап має викликати інтерес у школярів, скерувати їх на сприйняття авторської думки, створити атмосферу емоційного співпереживання, налаштувати на певну тональність, підготувати учнів до духовної діяльності під час читання літературного твору.

Учителі переконуються, що учнів зовсім не зацікавлює початок знайомства з художнім твором та його автором на кшталт: “Написаний у такому-то році, відобразив такі-то історичні події...”. Важливо пам'ятати, що настрій на розумову працю неможливо здійснити без емоційної домінанти. Цьому слугуватимуть різноманітні методи і прийоми, а саме: проблемна ситуація, прослу-ховування грамзаписів з голосом митця, пісень; виразне читання його творів та віршів про нього; перегляд книжкових експозицій, кадрів діа-, кіно- чи відеофільмів, фотографій, ілюстрацій до творів чи репродукцій картин тощо. Але, безумовно, ефективним прийомом завжди є яскраве, поетичне.схвильоване й особистісно значуще слово вчителя.

Наведемо приклад “передмови” до вивчення роману О.Пушкіна “Євгеній Онєгін”, побудованої у формі інсценування “В літературному кафе у Вольфа і Беранже”. У вступному слові вчитель повідомляє, що за часів Пушкіна це було відоме в Петербурзі кафе, завсідниками котрого були поети, письменники і критики. “У Вольфа і Беранже” обговорювалися літературні новинки, звучали вірші, підписувалися контракти з видавцями. Запропонуємо дев'ятикласникам, здійснивши мандрівку в часі, завітати до цього літературного кафе.

У підготовці інсценізації бере участь група “декораторів”, котра заздалегідь продумує інтер'єр мізансцени, відтворюючи в кількох деталях колорит часу: вивіска, стилізований світильник, круглий столик, свічка у свічнику, чашечка кави, циліндр і білі рукавички. Група “акторів” читає спогади сучасників Пушкіна, що розкривають сприйняття його роману тодішніми читачами. Час дії—1833 рік, коли “Євгеній Онєгін” вийшов окремою книгою.

Восторженый посетитель. Вы уже видели новую книгу Пушкина? Наконец-то он закончил “Евгения Онегина”! Подумать только — почти 9 лет Пушкин писал свой роман! И это при его-то лёгкости пера!

Скептический посетитель. Да... Исписался, исписался... Нет больше Пушкина. И что это за роман без конца?! А начало какое? “Мой дядя самых честных правил”... Узнали? Это же переделанная строчка из басни Крылова: “Осел был самых честных правил”! То-то молодежи прививается уважение к старшим!

Стоило ли мучить столько лет читателей, чтобы привести своих героев к такому безрадостному финалу? Что ждет Онегина в будущем? А Татьяна так й останется с нелюбимым мужем? И какая бедность сюжета! Зачем же Пушкин писал зто произведение?

Е.А. Баратимский. Да, полноте, господа! Неужели вы не можете отличить высокую поэтическую простоту пушкинского творення от бедности вымысла, не замечаете, что старая и новая Россия, жизнь во всех её изменениях проходит перед вашими глазами?

П.А.Вяземский. И поймите, что не все написанное можно публиковать... Особенно в наше время...

(В сторону) Я благодарен Пушкину за то, что он доверил мне чтение своей Х главы. Я, да, кажется, А.И.Тургенев только и прочли эту крамольную часть романа, впоследствии сожжённую позтом. В ней рассказывалось о войне 1812 года, о зарождении тайных обществ, о собраниях и спорах декабристов, о восстании 1825 г. Славная хроника... память о погибших друзьях...

Вездесущий посетитель. Извините-с, вы, кажется, говорили об этих бунтовщиках? Так вот, даже они, например, Бестужев й Рылеев, не приняли первые главы “Евгения Онегина”. Им и герой казался слишком обыкновенным, заурядным, а роман не взволновал воображение и был совершенно лишен той патетики, которая, по их мнению, является главным достоинством поезии. Если бы Рылеев сейчас прочитал роман полностью, то, наверняка, и теперь сказал бы, что он хуже романтических поэм Пушкина “Бахчисарайский фонтан” и “Кавказский пленник”.

Восторженнмй посетитель. Что вы говорите! “Евгений Онегин” — прекрасное произведение. Оно увлекало читателей все эти годы. Мне приходилось, например, быть участником бурных споров в светских салонах и провинциальных гостиницах, где шумно обсуждали, что будет с Онегиным и Татьяной дальше.

Проницательньїй читатель. Но ведь в романе главное — не любовная история, и не Онегин, по-моєму, её главный герой ─ сам Пушкин. Он изображает действительность, в которой живут его герой, сам автор и все мы. Не узнаёте ли себя, господа, в Петушковых и Буяновых? Не в вашем ли имении девушки, собирая ягоды, поют песни, не ваш ли профиль мелькнул на московском балу? Узнали?

В.А. Жуковский. Я рад, что уже после выхода в свет первой главы “Евгения Онегина” сказал Александру Сергеевичу, что это несравненное произведение, и теперь считаю, что Пушкин имеет не просто дарование, он — гений.

У виборі структури уроку словесник повинен також враховувати емоційно-естетичну чутливість учнів, вплив навчального матеріалу на моральну сферу особистості, оскільки головне у викладанні літератури — художній аналіз морального досвіду людини. Літературний твір має стати особистісно значущим для читачів, викликати у них обмін думками і суперечки. Відтак дійовими в арсеналі словесника мають бути бесіди, що включають проблемні запитання, диспути, рольові навчальні ігри, прес-конференції, вікторини, уроки-семінари, теле-, кіноуроки, а також індивідуальні та творчі завдання тощо.

Ось, наприклад, урок з вивчення сонетів У. Шекспіра у 8 класі. Його можна провести у формі дослідження. Назва уроку: “Таємниці шекспірівських сонетів” конкретизується в запитаннях, запропонованих для дослідження кільком творчим групам учнів:

Таємниця 1. Загадка “УУ.Н.” Чому збірка сонетів з'явилася у світ без згоди автора невдовзі перед його смертю?

Таємниця 2. Хто приховується в сонетах під образом юного друга? Чи не означає це, що Шекспір цінує дружбу вище від кохання?

Таємниця 3. Хто ж вона, “смаглява леді”, котру Шекспір увічнив у своїх сонетах?

Таємниця 4. Хто він — ліричний герой сонетів Шекспіра?

Створенню атмосфери пошуку сприятиме також епіграф до уроку: “Ключ, котрим Шекспір відкрив своє серце” (Водсворт). Він спрямовуватиме восьмикласників на осягнення ідейно-художнього багатства сонетів та особистості поета. Емоційний відгук учнів посилить вірш В.Коротича “Хто є Шекспір?”:

...Хто є Шекспір?

Чи був він?

Білі руки підводять вчені — їм бракує слів.

Чи був він — той актор.

Чиї перуки

Вкривали наймудрішу із голів?

Хто є Шекспір?

А що таке безсмертя?

А як сонети збурюють світи?

Митцеві часом необхідно вмерти,

Аби своє безсмертя віднайти.

І хто глибінь тієї слави зміряв

Та правди, що чужа хитанню мод?!

Народжує Шевченків і Шекспірів,

Як знак своєї вічності,

Народ.

Художник перепони днів ламає,

Якщо на світі гідно він прожив.

Є дійові особи і немає

На світі непричетних глядачів.

Високі думи час собою значать.

Стають вони, мов пасма вічних гір.

Був Гамлет.

Був народ англійський.

Значить,

Напевне, був Шекспір.

При вивченні біографії письменника найчастотнішою у шкільній практиці є лекція, на якій слухачам відводиться роль пасивних реципієнтів (споживачів) або знудьго-ваних укладачів хронологічних таблиць, більше схожих на казенні анкети відділу кадрів. Розповідь про майстра слова має бути емоційною, захоплюючою художньою оповіддю нарисового типу, що допоможе сьогоднішнім учням осягнути величність постатей тих, хто складає славу світового письменства, і разом з тим збагнути неповторність їх особистостей і характерів.

Урок вивчення біографії доцільно пожвавити проблемними запитаннями, що спрямовуватимуть мислення учнів, цитуванням уривків автобіографій митців та художньо-біографічних творів про них, спогадів сучасників, щоденникових записів, епістолярію.

Ефективним може стати також урок літературно-музична композиція, побудований на віршах поета, що розкривають сутність його життя і творчості (наприклад, вірш С.Єсеніна “Стихи мои, спокойно расскажите про жизнь мою”...).

Інтерес учнів до вивчення біографії письменника викликають дослідницькі і творчі завдання. Наприклад, дев'ятикласники готують розповідь про життя і творчість Франсуа Рабле у формі рольової театралізованої гри: “Письменник очима своїх героїв”. Опрацювавши запропоновані вчителем літературознавчі штудії, познайомившись з уривками роману “Гаргантюа і Пантагрюель”, учні мали написати творчі роботи від імені Гаргантюа, Пантагрюеля, Панурга, Жана-Зубодробителя та ін., враховуючи особливості стилю письменника й індивідуалізуючи мову кожного з літературних персонажів. Безсумнівно, така розповідь більше запам'ятовується, аніж лекція з сухим переліком дат і подій життя митця.

Ефективною формою знайомства з творчим шляхом письменника може стати літературна екскурсія — очна чи заочна. Вона теж задіє не лише мислення учнів, а й уяву та емоційну сферу особистості. Доречним тут буде використання епістолярних, мемуарних документів, фотографічних матеріалів, які можуть зібрати учасники навчальної рольової гри, — “екскурсоводи” готуватимуть коментарі до експонатів і розповідь про кожну експозицію музею.

Такі творчі уроки сприяють реалізації ще одного важливого завдання вивчення літератури: розвивати розумові можливості учнів. Тхне мислення, міцну логічну пам'ять, зосереджену увагу, багату мову, емоційне сприйняття, відтворюючу увагу, а завдяки — і образне мислення.
ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ВЧИТЕЛЯ
Оскільки основною метою будь-якого вчителя, у тому числі і словесника, є всебічне виховання особистості, то він повинен знати загальнопедагогічні і загально-психологічні закономірності навчально-виховного процесу. Без знань дидактики, теорії виховання, вікових особливостей дітей і фундаментальних законів розвитку їхньої психіки неможливо якісно організувати процес їхнього навчання.

Але найголовніше, без чого вчитель не може відбутися, — це любов до дітей. Саме вона змушує педагога шукати стежини до сердець своїх вихованців, бачити в них не “об'єкт виховання”, а людину, особистість. І якщо вчитель перетворився на “урокодавця”, працює не-творчо, то урок літератури особливо чітко висвітлить всяку людську нещирість і байдужість до дітей. Дуже слушно сказав з цього приводу Лев Толстой: “Можна обманути й найрозумнішу людину, але найобмеженіша дитина відразу розпізнає фальш”.

Педагогічна майстерність учителя — це результат його наполегливої праці і самовдосконалення.

К.Ушинський визнавав, що “природні педагогічні таланти зустрічаються рідше, ніж якісь інші таланти, а тому не можна розраховувати на них там, де потрібно багато тисяч учителів. Але знання й уміння викладати і впливати на розумовий і моральний розвиток дітей можуть бути прищеплені молодим людям, які й не мають особливих здібностей” .

У чому ж полягають секрети педагогічної майстерності словесника?

На нашу думку, найчіткіше їх сформулював у своєрідній пам'ятці професор Б.І.Степанишин. Ці заповіді складають святая святих педагогіки й методики і мають стати дороговказом у праці кожного вчителя літератури:

1. Кваліфікую кожного учня як малу, але ЛЮДИНУ, котра не збирається жити, а вже живе. Шаную її і вчуся у неї.

2. Намагатимусь уникнути найстрашнішого вчительського захворювання — збайдужіння до дітей. Любитиму їх і ставитимусь до них, як до рідних.

3. Крім інформаційного і навчального компонентів уроку, вноситиму і розважальний: це ж не дорослі, діти люблять гру, жарт, рух, романтику, цікавинку.

4. Ніколи не буду завчати підготовлений урок, завжди передбачатиму імпровізацію — навіть без впливу з боку учнів. Учитель — це і актор, і режисер.

5. Прагнутиму не стільки до повноти виконання навчальної програми, скільки до того, щоб усе, висвітлюване на уроці, було Святом мистецько-житгєвої цікавинки. А для цього не сліпо виконуватиму програму, а вибиратиму з неї та з періодики те, що може зацікавити моїх учнів.

6. Боятимусь не конфліктів з учнями (вони неминучі, їх треба лише терпляче розв'язувати), а неоголошеної війни з ними, бо такої війни вчитель ще ніколи не вигравав.

7. Уникатиму педагогічного старіння і професійної смерті. Вони ніколи не настануть, якщо, встаючи й лягаючи, буду відповідати собі на запитання, для чого я живу. Я йду сьогодні до школи, де на мене чекає велика справа плекання дитячих душ, і я не маю права ухилятися від свого громадянського обов'язку перед рідним народом'.

Отож, педагогічна творчість учителя починається з любові до своїх учнів. Пам'ятаймо, як образно сказав про справжнього педагога В.Сухомлинський: “Серце, віддане дітям”. Адже тільки любляче серце може запалити у своїх вихованців вогник добра, людяності, любові до свого роду, нації, Батьківщини.

Від педагогічної майстерності словесника залежить реалізація таких важливих завдань уроку літератури: формування в учнів національної свідомості, громадянської активності, виховання в них високоморальних людських якостей.

Соціально-психологічна діяльність учителя літератури

Вона ґрунтується на знанні психологічних основ ви кладання свого предмета, психічних станів учнів, закономірностей процесу сприйняття явища мистецтва слова і законів людського спілкування. Без цих знань урок не може відбутися. На жаль, нерідко трапляється, що словесник добре підготувався до заняття, продумав його в літературознавчому й методичному аспектах: знайшов цікавий матеріал, запроектував різноманітні навчальні ситуації, залучив ТЗН й унаочнення, склав блискучий конспект, а втілити це в життя не вдалось.

Причиною такої педагогічної невдачі здебільшого буває відсутність взаємозв'язку між педагогом та його учнями, невміння створити відповідну атмосферу для спілкування. Один невдалий жест, необережне слово, фальшива інтонація — і в класі запанував настрій, далекий від того, на який розраховує вчитель для реалізації запланованих завдань.

Психологи твердять, що учень сприймає всі впливи через особистість учителя, а значить, через спілкування з ним. І якщо це спілкування не зацікавлює, а викликає неприйняття особистості педагога, ситуацію внутрішнього напруження, дискомфорту, невпевненості в собі, страх помилитися або повну байдужість, то ця негативна реакція стомлює дітей і поширюється на навчальний матеріал. Серед методистів панує думка, що учні відчувають втому, перевантаження від великого обсягу матеріалу. Це не так, адже насичений, але цікавий урок, проведений в атмосфері співтворчості, проходить швидко. І навпаки, нудним і довгим здається заняття, побудоване за віджилими законами авторитарної педагогіки, коли учень сприймається лише як об'єкт впливу, а не повноправний партнер, співучасник спілкування, самокеро-вана, самостійна та вільно діюча особистість.

Учені-психологи визначають умови ефективності педагогічного спілкування такими чинниками: майстерність учителя, уміння відчувати ситуацію на уроці, додати психологічні бар'єри, вирішувати конфліктні відносини. Але ефективність спілкування залежить чи не найбільше від підготовленості педагога до нього. Якщо вчитель байдужий до особистостей своїх учнів, не живе життям класного колективу, не “заряджений” оптимізмом, то у стосунках з дітьми неминучий формалізм і менторство. Ось як про це образно говорить досвідчений словесник Ю.Л.Львова: “При доброзичливості педагога, при його готовності допомогти своєму вихованцю виникає почуття єдності учня і вчителя, їх нібито спільного сходження на гору. І навіть якщо це сходження повністю не відбулося, а відповідь учня оцінена низьким балом, учень не образиться, а лише усвідомить своє незнання чи невміння, захоче краще підготуватися наступного разу”.

Основні завдання уроку літератури: стимулювати емоційну сферу учнів, виховувати високу культуру Тхніх почуттів, цілеспрямованість й міцність переко нання, а отже мета словесника — створювати на уроках атмосферу естетичного співпереживання, коли явище мистецтва слова сприймається одночасно всім класним колективом. І настрій в аудитори повинен посилювати естетичне сприйняття художнього твору, залучити до діалогічного спілкування якомога більше учнів.

Для цього вчителю потрібно враховувати у своїй роботі закони міжособистісного спілкування, такі явища, як емоційна сприйнятливість (відкритість), почуття емпатії тощо. Це допомагає втілити в життя спроектований конспект уроку і складає колективну творчість учителя — учнів, коли педагог спілкується зі своїми вихованцями на рівних, поважаючи їхню особисту думку, а не насаджує затертих істин.

Сама природа літературного твору зумовлює необхідність діалогу, обмін думками з приводу проблем, що порушуються автором. Як твердив літературознавець М.Бахтін, “кожному явищу культури притаманна діалогічність, тобто спілкування письменника зі світом”. Отож, учитель має сприяти здійсненню цього діалогу, в якому відбувається розкриття не лише змісту твору, а що найголовніше — самопізнання особистості учнів, осмислення ними власних моральних якостей.

Підбиваючи підсумки нашої розмови про педагогічну творчість, хочеться процитувати слова професора Б.І.Степанишина: “Творчий підхід до своєї праці веде до виникнення індивідуального стилю вчителя, основою якого є загальна і предметна професіограма, а в них— національна та релігійна свідомість, громадянська зрілість і морально-етична чистота, захопленість учительським фахом у поєднанні з глибоким знанням свого предмета, доброта серця і справедливість, досконале знання дидактики і педагогічної психології, чистота і багатство усного та писемного мовлення, його образність, вправність і натхнення у виразно-художньому читанні”10.

Українська школа, що переживає складний період свого розвитку, потребує високопрофесійного вчителя. Вирішити проблеми оновленої національної освіти можна не міністерськими приписами та гучними гаслами, а подвижницькою працею вчителів-творців, саме вони реально впливають на формування світогляду, моральних переконань і цінностей нових поколінь. Саме вони розбудовують школу, де стосунки з дітьми грунтуються на співпраці, співтворчості, співавторстві, співчутті і співпереживанні.
 
 
Науково-методичний журнал
 
 

Анотація
Анонси
Видання попередніх періодів
 

 
Новини
 
 
2014-07-09 14:58:29
    Вітаємо переможців Всеукраїнського огляду-конкурсу . Читати далі ...

2014-06-27 12:52:10
    Міжнародний Форум пошуку партнерів. Читати далі ...

2014-06-11 12:10:30
    Професійний розвиток працівників ОІППО. Читати далі ...

2014-06-07 14:43:22
    Освіта для сталого розвитку в дошкільному навчальному закладі. Читати далі ...

2014-06-04 17:15:19
    Розробка моделей превентивної освіти в загальноосвітньому навчальному закладі. Читати далі ...

2014-06-04 17:07:42
    Вітання колегам. Читати далі ...

2014-05-26 11:43:10
    XІV Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика завершено. Читати далі ...

2014-05-20 19:11:38
    МІЖНАРОДНА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ "Соціально-економічні, політичні, культурні та релігійні питання в польських, словацьких та українських дослідженнях" . Читати далі ...

Всі новини >>>
 

 
Прогноз погоди
 
 
GISMETEO: Погода по м.Житомир
 

 
Опитування
 
 
какие порно сайты Вы б хотели видеть на сайте? 
Dojki.com
методичні ноу-хау
нормативні документи
інструктивні листи
оголошення про цікаві заходи
Голосувати
 

   © Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти