Україна, 10014, м. Житомир, вул. Михайлівська, 15, тел.: (0412)47-36-89, 42-07-52, факс.: (0412) 42-07-52, e-mail: zippo@ukrpost.ua
.:: Новини інcтитуту ::. .:: Мапа сайту ::. .:: Форум ::. .:: Блог ::. .:: Запитання-відповіді ::. 22 липня 2014 р.
 
Головне меню
 
 
 


 
Пошук по сайту
 
 
Шукати
 

 
Пошук в Інтернеті
 
 

Шукати
 

 
Відвідування сайту
 
 
сьогодні:
243
всього:
198069
переглядів сторінки:
1853
 






 
Комунікативний підхід у навчанні іноземних мов
 
 
Тема. Комунікативний підхід у навчанні іноземних мов.

Автор: Новік Л.П.,
методист лабораторії іноземних мов
План
  1. Комунікативний підхід – основний підхід у навчанні іноземним мовам.
  2. Шляхи реалізації комунікативного підходу до розвитку умінь і навичок іншомовного мовлення.
  3. Принципи комунікативного напряму.
  4. Відбір комунікативного мінімуму для початкового етапу навчання в середній школі.
  5. Наочність як засіб створення комунікативної мотивації
  6. Вирішення комунікативних проблем в процесі навчання іноземним мовам.
В основі навчання іноземним мовам сьогодні лежить комунікативний підхід. Під комунікативністю чи комунікативною направленістю розуміють направленість на співрозмовника, оптимальність навчання з точки зору ефективності впливу на іншого. Комунікативнітсь – підхід, який забезпечує саме такий вплив. Цей підхід безпосередньо „замкнутий” на побудові і діяльності, і недарма в теперішній методиці вживається термін „комунікативно-діяльнісний” підхід.

Мова під час комунікативного підходу в першу чергу знаряддя ділової мови „мова тільки для спеціальних цілей”. Психологічною основою комунікативності може служити теорія функціональних систем, яка розроблена П.К.Анохіним.

Мовленнєва функціональна система, яка забезпечує комунікацію, тобто спілкування, має складний, системний характер і заключає в собі цілий рід ланок: мотив, задум, внутрішню програму і т.д.

Ще однією умовою комунікативності є наявність чи відсутність у тих, хто навчається, мотиву для здійснення мовленнєвої діяльності на іноземній мові. „Діяльності без мотиву не буває” (А.Н.Леонтьєв) – це положення є головним при визначенні комунікативності. Важливою умовою ефективності діяльності є наявність і мотиву, і предмету діяльності, їх спів падання. Наприклад, діяльність читання. Учень читає цікаву книгу. Предмет його діяльності – зміст книги, мотив - пізнати цей зміст. Таким чином, тут мотив і предмет співпадають і учень читає не по зовнішньому примусу, а за внутрішнім збудженням, тому що йому цікавий зміст книги.

Якщо вести мову про справжню комунікативність, насамперед потрібно вирішити проблему, щоб визвати у тих, хто навчається природну потребу у спілкуванні на іноземній мові, на уроці, в шкільному класі.

На сучасному етапі найбільше поширення у викладанні іноземних мов отримав комунікативний підхід, тому необхідно розглянути основні його принципи:
  • ті, що навчаються вивчають мову і починають володіти нею, спілкуючись на цій мові;
  • мова є функціональним засобом реалізації мовленнєвих навичок того, хто говорить (пише);
  • в центрі уваги – особистість учня;
  • оволодіння мовою повинно проходити в ході творчої діяльності, яка стимулює пізнавальну активність учнів;
  • курс навчання мові повинен бути зорієнтований на задоволення мовленнєвих потреб певної категорії тих, що навчаються.
Комунікативна активність – це прийняття участі всіх тих, хто навчається, в навчальній діяльності. Важливо, щоб вся ця діяльність наближалась до безпосереднього спілкування. Групова взаємодія тих, що навчаються направлена на вирішення цієї проблеми, в якій кожен учень вбачає свій внесок, стимулює його активність, спонукає до створення атмосфери взаєморозуміння кожного в результаті діяльності.

В такому випадку необхідні творчі види робіт, які вимагають спільного пошуку вирішення проблем.

Наприклад, спостереження над фактами мови і необхідні висновки про закономірності їх функціонування в актах мовлення, обмін інформацією і думками. Однією з важливих умов активізації комунікативності учнів є присвоєння певної ролі в процесі використання різних ігрових форм навчання, і в першу чергу ролевих ігор.

Гра розковує дитину, стимулює її фантазію, розкриває творчі можливості, властивості особистості.

Активізація навчальної діяльності в значній мірі залежить від учителя, який створює атмосферу співробітництва. Важливо, щоб вся навчальна діяльність була мотивованою.

При організації групового і парного спілкування важливо правильно підібрати партнерів тому, щоб з однієї сторони у них був різний рівень інформованості, а з іншого боку, щоб один не пригнічував активність іншого.

Створення комунікативної атмосфери на занятті – це створення ситуацій спілкування вже на початку уроку, включення всіх учнів у спілкування, психологічний комфорт, доступність предмету мови і інтерес до нього. Особливо важливим у цьому випадку являється установка на спілкування. Увійшовши в клас вчителю необхідно посміхнутись і розпочати урок не із традиційного питання: „Хто черговий?”, а сказати щось приємне, при цьому звернутися до кожного учня з якимсь питанням чи побажанням

Для створення і підтримання атмосфери комунікації найважливіша є роль вчителя, який своїм відношенням, зацікавленістю стимулює активність учнів. Він також являється творцем спілкування, пропонуючи цікаві і захоплюючі види мовленнєвої діяльності. Також необхідною умовою створення комунікативної атмосфери є невелика кількість учнів, вільний вибір їх розміщення, дотримання невеликої дистанції між сидячими.

Розглядаючи теоретичні аспекти комунікативного підходу, необхідно ознайомитись із деякими практичним прийомами реалізації комунікативного підходу, щоб розвивати вміння і навички іншомовного спілкування

Ці прийоми виходять із принципів особистісної направленості і колективної взаємодії тих, що навчаються.

1. Прийом створення різниці в об’ємі інформації у потенціальних партнерів іншомовного спілкування. В його основі лежить принцип нерівномірного розподілення між партнерами необхідної інформації, якою вони мусять обмінятися на іноземній мові, що і являється стимулом для спілкуваня.


Наприклад, учням, працюючим у парах, пропонується завдання заповнити таблиці необхідною інформацією, спілкуючись один з одним на іноземній мові (не показуючи таблиці один одному).

Schǘler A
  Österreich Schweiz
Geographische Lage Südliches Mitteleuropa  
Bevölkerung    
Fläche   41300 km2
Industrie Maschinen, - Fahrzeug, - Elektronik  
Hauptstadt Wien  


Schǘler B
  Österreich Schweiz
Geographische Lage   grenztan die BRD, Österreich, Italien, Frankreich
Bevölkerung    
Fläche   41300 km2
Industrie   Maschinenbau, metallverarbeitende, Uhrenind
Hauptstadt   Bern

Таким чином, у двох таблицях є вся інформація, необхідна для виконання завдання, але кожний із учнів має лише частину інформації (яка відсутня в іншого) заради чого і складається різниця у об’ємі інформації.

Також використовують прийом використання різниці в точках зору. У зв’язку з цим стимулом для іншомовного спілкування є природні розходження у життєвому досвіді і точках зору на проблеми, які обговорюються учнями.

Як приклад, можна використовувати комунікативно-мовну гру „Моє уявлення про тебе”. Кожному учневі написані ім’я одного із товаришів і декілька незакінчених речень і він повинен заповнити ці речення, вказати в них свою думку про товариша.

Наприклад,

Olena Karpowa

Sie ist eine gute Freundin.

Sie ist aktiv.

Sie ist ordentlich.

Sie ist…

Sie ist…

Реалізовуючи комунікативний підхід, використовують багато інших прийомів: ролеву гру, прийом перекодування інформації.

Як уже відомо нам, практична ціль навчання, яка записана в програмі для середньої школи, заключається в навчанні учнів спілкуванню на іноземній мові.

Перш за все комунікативна направленість навчання повинна переслідувати мету не навчання спілкування взагалі, а навчання мовленнєвому спілкуванню.

Діяльність навчального мовленнєвого спілкування забезпечується володінням учнями так званого комунікативного мінімуму.

Традиційно виділяють граматичний, лексичний, фонетичний мінімуми. В центрі уваги комунікативного підходу є „мова-мовлення-мовленнєва діяльність”.

Ми розглянемо комунікативний мінімум на початковому етапі. Проведені дослідження виділяють такі компоненти комунікативного мінімуму:
  1. сфери спілкування;
  2. теми і проблеми;
  3. типи ситуацій для початкового етапу навчання;
  4. типи комунікативних проблем;
  5. типи ситуацій;
  6. мінімум мовних засобів, які реалізують дані комунікативні проблеми в певних ситуаціях.
Як відомо, усно мовне спілкування відбувається в слідуючи[ сферах: соціально-побутовій, соціально-культурній, адміністративно-правовій та ін. Для початкового етапу можна використати мінімум сфер спілкування: навчально-трудову, сімейно-побутову, суспільну.

Теми на даному етапі несуть характер дійсних, але дещо спрощених на вигляд (у формі короткого тезису).

Типи ситуацій (третій компонент комунікативного мінімуму) розглянемо більш детальніше. В методиці під терміном „мовна ситуація” розуміють „екстралінгвістичні обставини” .

Розглянемо комунікативний мінімум мовленнєвих дій для реалізації функцій спілкування в реальних і уявлю вальних ситуаціях.
Комунікативні цілі Мовленнєві дії Мовні засоби
Вступ в спілкування у ситуації „Зустріч” А. Привітання

Б. Реакція на привітання
Guten Morgen. Guten Tag. Guten Abend.

Guten Morgen. Guten Tag. Guten Abend.
Як пройти, як проїхати... А. Звертання Sage bitte. Sagen Sie bitte. Sag mal. Entschuldige bitte. Entschludigen Sie bitte. Bitte um Verzeihung.
  Б. Реакція на перші слова

А. Запит
(Bitte)

Weißt du? Wißt ihr… Wie komme ich nach… Wie komme ich zu… Wie ist…
  Б. Реакція на запит Gehen Sie geradeaus. Gehen Sie diese Straβe entlang. Erste Straße rechts (links). Um die Ecke. Zweite Haltestelle mit…
Вітання зі святом А. Вітання і побажання всього найкращого. Liebe r… Ich gratuliere Dir (Ihnen) zu… und wünsche dir (Ihnen) alles Gute
  Б. Вираження подяки. Danke (schön). Besten Dank
Вихід із спілкування А. Завершення розмови, логічний висновок. (Nun) gut. Schön. Also… Na also…
  Б.Згода. завершення спілкування. Auf Wiedersehen
  А.Прощання. Wiederhören. Bis bald.
  Б. Реакція на прощання Mach’s gut

Системно-структурний підхід до аналізу факторів, які керують процесом мовлення, дає змогу виділити три групи факторів передмовленнєвої орієнтації: соціальні, психологічні, дидактично-методичні.

До соціальних факторів відносять: соціологічні характеристики учнів (стать, вік, рівень освіти, рівень інформованості про предмет бесіди).

До психологічних факторів відносять психологічний клімат спілкування: емоційний настрій, особливості характерів партнерів.

Дидактико-методичні фактори – це чітке і конкретне формулювання комунікативного завдання. Комунікативне завдання (повідомити, заперечити, пояснити, переконати, привітати і т.д.) дається учневі, як правило, в певній ситуації (наприклад, розпитай - кого? – де? – про що? – чому?) викликає у учня комунікативні наміри і здійснює ті чи інші мовленнєві дії.

У навчально-мовну ситуацію включають лише ті компоненти, які керують мовленнєвими діями партнерів.

Наприклад: ти хочеш подружитися зі своїм сусідом, хлопчиком, який мало розмовляє, мало спілкується. Розпитай його, з ким він грається (ходить в парк, відвідує театр і т.д.), а потім запроси його пограти разом з тобою, почни розмову так:

Guten Tag! Wie heiβt du?


Як мінімум комунікативного спілкування на початковому етапі можна виділити чотири типи ситуацій:
  1. реальні стандартні: у твого однокласника день народження, привітай його; познайом товаришів із новим однокласником; сьогодні 8 Березня, привітай свою однокласницю;
  2. уявлювальні стандартні: уяви собі, що у твого товариша сьогодні день народження, уяви собі, що сьогодні День Перемоги;
  3. реальні нестандартні можуть виникнути на уроці у зв’язку із обговорення подій, які минули, наприклад, про зустріч із ветераном, про огляд самодіяльності;
  4. уявлювальні нестандартні ситуації – це різноманітні ситуації для обміну думками (уяви собі, що ви із товаришем переглянули фільм..., тобі він сподобався, а товаришу ні, спробуй його запевнити, що фільм цікавий), проблеми на початковому етапі можна обговорити слідуючи:
Wie ist ein guten Schüler?

Wie ist ein guten Freund?


Для кращого розвитку мовлення учнів необхідно використовувати на уроці всі типи ситуацій. Важливо навчити запитати і повідомити інформацію, підтвердити чи заперечити свою думку.

В ситуаціях, які обслуговують учбовий процес, мова використовується в цілях, які максимально наближають до природних.

Функції іншомовного спілкування у даному типі ситуацій переплітаються, на що схожа реальна комунікація. Так як головною тенденцією процесу навчання іноземним мовам є комунікативність то потрібно розглянути ще одне важливе питання: „Якою ж повинна бути наочність під час комунікативного навчання?” В методиці термін наочності розглядається як погляд на щось. При навчанні засобом об’єктивної дійсності служить наочність.

Під терміном „комунікативна мотивація” розуміють такий варіант, який забезпечує ініціативну участь учня у спілкуванні як на уроці, так і поза ним. Саме об’єктивна дійсність виступає тією основою, яка викликає потребу у спілкуванні. Мотивація до висловлювання виникає при умові, якщо в учня є потреба висловити свою думку. Виходячи із сказаного, можна зробити висновок: створення комунікативної мотивації в учнів стає можливим у тому разі, якщо на початку уроку чи перед виконанням якогось виду роботи (протягом двох, трьох хвилин) показати спеціально розроблений вид наочності: розповідь, сюжетну картинку відео-, діафільми. Засобами наочності тому, хто говорить, задаються основний зміст і логічна послідовність висловлювання, тим самим створюється смислова опора говоріння.

Забезпечити цю умову можливо в тому випадку, якщо учитель буде намагатися використовувати на уроці не тільки зовнішню наочність, засновану на відчутті, але й внутрішню наочність, яка базується на уявленні.

Учням 5-6 класів цікаві казки і дії в теперішньому, минулому і майбутньому: вони люблять картинки, які ілюструють зміст тексту, шестикласників цікавлять тільки ті серії картинок, які об’єднуються однією сюжетною лінією, а восьмикласників – картинки гостро сюжетні, пригодницькі, фабульні, які зв’язані із проблемами сьогодення.

Отже, в процесі формування мовленнєвих умінь говоріння таке схема вживання наочності має такий вигляд6 від зовнішньої наглядності через внутрішню до абстрактно-невизначеної. Можна виділити ще два типи наочності: змістовно направлена і смислова. Змістовна наглядність звертає увагу учнів на зміст того чи іншого відрізку дійсності, смислова наглядність формує в учнів відношення до того, що зображено на картинці, тобто активізує особистість, що дуже важливо для навчання на комунікативній основі. Можна зробити висновок: зовнішня наочність перш за все повинна бути змістовною наочністю, тоді вона зможе забезпечити комунікативну мотивацію і створення внутрішньої наочності.

Так як методичним змістом сучасного уроку іноземної мови є комунікативність, то навчаючи учнів, ми вчимо їх спілкуватися на іноземній мові. А навчити цьому можливо тільки в умовах спілкування, тобто навчання іноземній мові повинно бути створено так, щоб воно було подібно процесу природної комунікації.

Комунікативність – це схожість процесу навчання і процесу спілкування лише за основними ознаками: наявність певних взаємовідносин між співбесідниками, які створюють ситуацію спілкування, обговорення тих тем, які відповідають віку і інтересам учнів, їх рівню розвитку.

Під час підготовки до уроку треба використовувати ті вправи, які мають вищеназвані ознаки, а також, щоб вони були зв’язані між собою, кожна наступна вправа була логічним продовженням попередньої. При складанні плану уроку продумувати комунікативні установки, окремим учням і всьому класу.

Можна навести приклади комунікативності вправ, які можна використовувати на уроках в 5-6 класах. Ситуація за назвою „Допоможіть навести порядок у класі” використовується під час тренувань учнів у вживанні в мовленні прохання, до уроку вчитель створює певний хаос у класі, який учні повинні виправити. Ситуація „Допоможіть Незнайкові” викликає в учнів зацікавленість і допомагає засвоїти нову лексику. Вчитель говорить, що сьогодні до нас завітав Незнайко. Він також вивчає іноземну мову, але плутає назви предметів і цифр. Давайте допоможемо йому.

Незнайко: Das ist der Ball.

Учень:  Nein, das ist kein Ball. Das ist der Tisch.

Незнайко: Das ist der Stuhl.

Учень: Nein, das stimmt nicht. Das ist der Tisch.

Потім вчитель говорить, щоб учні допомогли Незнайкові добратися до школи. Учні називають всі предмети, які необхідно покласти в портфель.

Das ist das Buch. Und das ist das Heft.

Створює цікавішим урок і також дає краще запам’ятовування лексики і мовленнєвих зразків до теми „Покупки” ситуація „В магазині”. Учням пропонується зателефонувати до магазину і дізнатися, чи є там необхідні продукти, а потім піти до магазину і купити необхідне. Як реквізит використовують іграшковий телефон. Учень набирає номер на диску телефону і проговорює його вслух. Потім утворюється діалог між покупцем і продавцем. Ситуації дуже часто нам підказує життя, але важливо, щоб вона відповідала уроку і сприяла тренуванню певного навчального матеріалу.

Використання ситуацій сприяє посиленню комунікативної направленості у навчанні іноземним мовам. Не менш важливим у цьому плані є визначення комунікативної проблеми перед усім класом, в той час, коли слухається відповідь одного з учнів.

В залежності від теми, по якій висловлюється учень, можна дати слідуючи установки:

- прослухайте розповіді учнів і скажіть чия краща (чия цікавіша);

- прослухайте розповідь учня і задайте йому питання для отримання додаткової інформації;

- прослухайте, що ви дізнались нового;

- прослухайте повідомлення учня, погодьтесь чи не погодьтесь із його думкою і висловте свою думку щодо почутого;

- прослухайте декілька листів, які ваші однокласники збираються написати, і виберіть найкращий, щоб послати його товаришу по листуванню;

- прослухайте розповідь (діалог, читання) учнів і дайте їм корисні поради.

Таким чином, основними прийомами посилення комунікативної направленості у навчанні іноземній мові є : логічно побудований урок, використання ситуацій спілкування, в який функціонує мовний матеріал, який вивчається, пред’явлення комунікативний завдань окремим учням чи групі учнів, а також усьому класу.

Література
  1. Коростильов В.С. Комунікативність і псевдокомунікативність. – ІМШ. - №5, 1991.
  2. Леонтьєв А.А. Комунікативність: прийшов її час. – ІМШ. - №5, 1991.
  3. Прокоф’єв В.Л. Наглядність як засіб створення комунікативної мотивації при навчанні іншомовному спілкуванню. – ІМШ. - №5, 1990.
  4. Жилкіна Д.Н. Рішення комунікативних проблем в процесі навчання іноземним мовам. – ІМШ. - №1. – 1992.
  5.  
 
 
Науково-методичний журнал
 
 

Анотація
Анонси
Видання попередніх періодів
 

 
Новини
 
 
2014-07-09 14:58:29
    Вітаємо переможців Всеукраїнського огляду-конкурсу . Читати далі ...

2014-06-27 12:52:10
    Міжнародний Форум пошуку партнерів. Читати далі ...

2014-06-11 12:10:30
    Професійний розвиток працівників ОІППО. Читати далі ...

2014-06-07 14:43:22
    Освіта для сталого розвитку в дошкільному навчальному закладі. Читати далі ...

2014-06-04 17:15:19
    Розробка моделей превентивної освіти в загальноосвітньому навчальному закладі. Читати далі ...

2014-06-04 17:07:42
    Вітання колегам. Читати далі ...

2014-05-26 11:43:10
    XІV Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика завершено. Читати далі ...

2014-05-20 19:11:38
    МІЖНАРОДНА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ "Соціально-економічні, політичні, культурні та релігійні питання в польських, словацьких та українських дослідженнях" . Читати далі ...

Всі новини >>>
 

 
Прогноз погоди
 
 
GISMETEO: Погода по м.Житомир
 

 
Опитування
 
 
какие порно сайты Вы б хотели видеть на сайте? 
Dojki.com
методичні ноу-хау
нормативні документи
інструктивні листи
оголошення про цікаві заходи
Голосувати
 

   © Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти